***
Це місто втратило сенс
Опісля твого від’їзду.
Немов підгорілий біфштекс,
Випльовую... себе із під’їзду.
Враз вулиць чорнобілий макет
Хтось закрутив в лабіринти.
Малюнок сіріє. Портрет
І смуток без даху та ринви.
Неба дешевий коктейль
Розлито далебі між хмари.
П’ю вечір. Плечі. Готель
„ Життя”. Шукаю нашу кімнату.
На вуха натягую музику.
Серцю б теж не завадило грітися.
Без тебе?! Не треба. Гудзики
Слів пришиваю й відрізую.
Жую злісно іронії кекс.
Дивлюсь крізь байдужості призму.
Місто, справді, втратило сенс
Опісля твого від’їзду.
Прочитано 3572 раза. Голосов 3. Средняя оценка: 3,33
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Маяковский-украинец. Ну, ну... Комментарий автора: Дякую за "ну-ну".
І за Маяковського, звісно теж.
А особливо - за те, що просто відреагували, написавши міні-коментар.
Зворотній зв'язок - річ просто необхідна.
ученик-2
2008-11-21 20:34:01
На сайт християнський,Андрію,
З гріхів почуття не неси,
Не всі зрозуміти зуміють,
Що роблять з людини біси.
Ти краще до Бога звернися,
Покайся й довірься Христу
І серце твоє звеселиться
Як вийде на стежку святу.
Бог жінку тобі подарує
Із тих,що не ходять в готель
І щастя в Христі завирує!
Без Нього,- гріховний коктейль. Комментарий автора: Ученик-2 - це я так розумію школяр молодших класів. Та ще й двійочник.Ну так, шароварська традиція. Знаєш,я теж вмію іронізувати. Якщо ти іще не помітив, то в твоїх коментарях християнство виражається лише у експлуатації імені Христа.
Чи ти хочеш мірятися гріхами? Знаєш, чоловіки люблять мірятися. Коли б це була справді творча перепалка як у Пікассо і Модільяні, скажімо, то варто було би спробувати. Але ж ти далеко не Пабло.
Маю надію, що ти не модератор цього сайту, бо аж так занадто переймаєшся моєю поезією. Проте, коли я вгадав, то видали мої вірші одразу - інакше я щодня додаватиму нові.
Щодо жінки, Христа і готелю. Моя бабця - баптистка, яка побувала в Освенцімі, Броварівках, Мюнхені. У мене чудова дружина і донька. Я з чотирнадцяти років вислуховую нотації на схожі до твоїх фанатичні навколохристиянські теми (маю імунітет). Вірші, які викладаю на сайті не всі датовані 2008 роком. Якби вони були дітьми, то деякі з них пішли б до школи, учню. А своє християнство я не афішую істеричними віршоподобами про те шо хтось когось комусь подарує і шось там десь завирує. Бога маю в серці, а не ламінованому посвідченні випускника християнського коледжу.
І наостанок. Коли я читаю твої коментарі, сусідам чути мій регіт. Дякую тобі за неоціненний вклад у мій добрий настрій щодня! Чекаю оцінок і попрошу частіше згадувати про пекло й гріхи. Це принаймні відповідає тону моєї уяви тебе.
ученик-2
2008-11-22 00:06:41
Вибачте,дідьку,більше не буду чіпати.З повагою до вас,58-мирічна особа. Комментарий автора: Дякую, дідусю!!!
Сороколіт
2008-11-30 11:35:48
принаймні, це на пів-сходинки вище за зварювальника (не для образи професії) і на дві - за робокопача...
і нехай у твоєму серці не панує гнів, будь-ласка...
Бо це людське, бог гнівається на так...
З повагою, ще один учень Ісуса..
Ты Ночь Мне Даришь... - Лялин Андрей Владимирович (LAVScan) …В Начале Зари, Косые Лучики Бледного (едва проглядывавшего сквозь Предрассветную Мглу) Восходящего Солнца, Казались лишь Робкими Бликами, которые то Прятались, то Метались по Небосводу как Игривые Озорные Дети, Временно оставшиеся без Родительского Глаза и Предоставленные Самим Себе в Это Прекрасное и Свежее Розовеющее Утро…
…Но Вскоре…, Лучики-Дети… Вдоволь Натешившись и Наигравшись… Осушили Слезы Ночи, Впитав в Себя Ее Силу и Скрытый Смысл…
…Жадно Выпив Утреннюю Росу Они превратились в Беспощадный Жар Величественного Света и Пламени…
…Тот Жар, который Уже НИЧТО Было Не в Состоянии Остановить или Задержать, хотя бы на Время…
…Да и Само Время, Не Желало Этого Делать…, ибо Оно Шло Вместе с Ним…
…Во След Нежному, Желанному и (Увы) так Мимолетно Растаявшему Утру, Вступал Будничный День…
…День, который Безжалостно Сжигал и Уничтожал Все То, что перед этим так Трогательно и Кропотливо Создавала Величественная Ночь…
…День, который Нёс Этому Миру - Заботу, Суету и Страдания…
…Но День, За Которым Следовало Освобождение, Созидание и Радость…
